Гармаш Євтихій Іванович

Євтихій Гармаш – директор Лохвицької кооперативної профшколи © М. І. Ценгістер (1929)

Євтихій (Явтух) Іванович Гармаш (25 серпня 1884 (ст. ст.), с. Брагинці — 14 квітня 1938, в'язниця НКВС СРСР) – український політичний та громадський діяч, член Української Центральної Ради, жертва сталінського терору. Перший директор Лохвицької педагогічної школи (1931).

Народився Євтихій (Явтух) Гармаш 25 серпня 1884 року (ст. ст.) в селі Брагинці (зараз – Прилуцький район Чернігівської області) в селянській родині. Здобув середню освіту.

У 1917–1918 роках був членом партії есерів. У червні 1917 року на Першому Всеукраїнському селянському з’їзді як член ЦК Української селянської спілки був обраний від Полтавської губернії до Всеукраїнської ради селянських депутатів та став членом 3-го складу Української Центральної Ради.

У 1918–1920 роках Євтихій Гармаш, імовірно, був членом Української комуністичної партії (боротьбистів), яка виступала за соціалізацію землі, створення окремої Української червоної армії та проти можливого відновлення Російської Імперії в «радянських формах» [4]. Тобто це була партія, що визнавала ради як органи самоврядування українського народу й була за радянську владу в самостійній українській державі. У березні 1920 року партія боротьбистів влилася в КП(б)У шляхом індивідуального прийняття членів, а в 1930-х роках більшість із них були репресовані.

У 1920-х роках Євтихій Гармаш очолював Лохвицьку кооперативну профшколу, реорганізовану в 1930 році в Лохвицький технікум радянського будівництва. Коли ж у липні 1931 року технікум радбудівництва був реорганізований у Лохвицький педагогічний технікум, Євтихій Іванович став його першим директором. Але ненадовго, до жовтня того ж року.

Після цього він ще завідував Лохвицьким районним відділом охорони здоров’я, учителював у Ручківській школі (с. Ручки).

Але вже на початку 1930-х років починаються цькування – колишні «соратники» Євтихія Гармаша по Лохвицькому повітовому (згодом – районному) комітету КП(б)У «пригадують йому все»: як він у 1918 році в залі лохвицького нарбуду «виступав проти більшовиків, з піною в роті розпинався за Центральну Раду», як «радо вітав петлюрівців, <…> з хлібом і сіллю організував їм зустріч» (із анонімної статті в газеті «В соціалістичний наступ» № 116 (573) від 18.09.1934 року).

27 січня 1938 року Євтихій Гармаш був заарештований, а вже 21–23 березня 1938 року засуджений Особливою трійкою при Управлінні НКВС Полтавської області за статтями 54-10, 54-11 Кримінального Кодексу УРСР до розстрілу з конфіскацією майна.

Вирок було виконано 14 квітня 1938 року.

26 червня 1957 року Полтавським обласним судом Євтихій Гармаш був реабілітований.