Черниш Павло Васильович

Павло Васильович Черниш (26 травня 1969, Кременчук – 4 грудня 2024, біля селища Благодатне Волноваського району Донецької області) – головний сержант Національної гвардії України, учасник Російсько-української війни. Випускник Кременчуцького педагогічного училища ім. А. С. Макаренка 1990 року та викладач суспільних дисциплін у 1998–1999 роках.

Народився Павло Черниш 26 травня 1969 року в Кременчуці. Після закінчення в 1986 році середньої школи № 22 вступив до Кременчуцького педагогічного училища, яке закінчив 1990 року, здобувши спеціальність учителя початкових класів. У 1987–1989 роках проходив військову службу на Північному флоті.

У дитинстві

Павло Черниш – абітурієнт педучилища (1986)

Павло Черниш під час проходження військової служби

Із 1991 року працював у міському відділі внутрішніх справ уповноваженим із карного розшуку, одночасно навчаючись на заочному відділенні Полтавського державного педагогічного інституту імені В. Г. Короленка, де здобув кваліфікацію вчителя історії.

У 1998–1999 роках працював викладачем суспільних дисциплін Кременчуцького педагогічного училища, а тоді перейшов до Кременчуцького політехнічного інституту на факультет підготовки молодих спеціалістів.

Павло Черниш – викладач педучилища (1998)

Павло Васильович Черниш завжди відзначався активною громадянською позицією, був палким патріотом. Він стояв біля витоків кременчуцького осередку партії «Наша Україна».

Перед початком повномасштабного вторгнення рф в Україну Павло Васильович працював учителем історії Кам'янопотоківського ліцею.

Ян Білоус, товариш Павла Черниша: «Патріот з великої букви. Працював вчителем історії в Кам’янопотоківському ліцеї. Його любов до дітей була безмежною».

Був розлучений, мав двох дітей: сина й дочку.

Із сином

11 липня 2023 року під час мобілізації Павло Черниш був призваний на військову службу. Служив у лавах Національної гвардії України, обіймав посаду начальник варти. З липня 2024 року воював на Донеччині. На всі бойові завдання головний сержант Павло Черниш ішов зі своїми бійцями.

Зі спогадів Дмитра, побратима Павла Черниша: «Будучи головним сержантом роти, завжди на позиції він міг послати замість себе рядового солдата, але не робив цього. Він разом з рядовими був на «гарячій точці». Завжди був попереду. Ніколи не чув, щоб до нього звертались «пан сержант» чи «товариш сержант». До нього всі зверталися просто «Паша», він для всіх знаходив час, з усіма поспілкуватись. Траплялось, що хлопці, які вперше потрапляли, був страх якийсь бувало. Тоді йшли до Паші. Прийшли до Паші, розповідали про свої проблеми, про свої страхи, а він знайшов правильні слова».

У соцмережах Павло Васильович іноді ділився думками про свої військові будні. «Коли ти певен, що тебе пам'ятають, в тебе вірять, на тебе покладають надії, ти стаєш сильнішим, відчуваєш себе потужним, для тебе немає нічого неможливого. Дякую Кам'янопотоківському ліцею, що пам'ятаєте, вірите, любите і чекаєте! Люблю вас усіх! Обіймаю! З вашою підтримкою переможемо! Слава Україні! Слава нації! Україна понад усе!» – такими словами підписав воїн світлини з побратимами на тлі дитячих малюнків.

Загинув Павло Васильович Черниш під час виконання бойового завдання 4 грудня 2024 року між селищами Благодатне та Урожайне Великоновосілківської селищної громади Волноваського району Донецької області.

Поховали Павла Черниша 11 грудня на Свіштовському кладовищі на меморіальному секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.

Пам’яті Воїна кременчуцька поетка Ірина Чередник присвятила вірш:
У кожного історія своя:
Велична, повсякденна чи трагічна.
У кожного є власна колія:
Звичайна... непроста... непересічна...
... Він знав свою історію на «5»,
За нинішніми нормами – «12».
Не думав, що прийдеться воювать,
Навчав дітей і сам весь час навчався.
З дитинства був закоханий в свій край,
Цікавився історією роду.
Його девіз: Досліджуй і вивчай! -
Був справжнім еталоном для народу.
Війну зустрів, як воїн-чоловік,
Ховатися за спини не збирався.
Чи довгий, чи короткий буде вік
Не думав. Побороти сподівався.
Він йшов у бій і віри не втрачав,
В очах лиш смуток за цей час з'явився.
І іспит свій з історії він склав:
Серед героїв в пам'яті лишився...
07.12.2024

Павло Черниш – захисник України