Прядко Ольга Леонідівна

Ольга Леонідівна Прядко (12 грудня 1973, Кременчук – 22 січня 2025, Приштина, Косово) – журналістка. Випускниця Кременчуцького педагогічного училища ім. А. С. Макаренка 1993 року.

Ольга народилася 12 грудня 1973 року в Кременчуці.

У 1981–1989 роках навчалася в середній школі № 24, яку закінчила з відмінними оцінками. Після цього вступила до Кременчуцького педагогічного училища.

Після закінчення училища з 1993 по 1995 рік працювала педагогом-організатором у Всеукраїнському дитячому центрі «Молода гвардія» в Одесі, а з 1995 по 1997 рік – педагогом-організатором у рідній школі № 24.

У 1997 році Ольга Прядко розпочала кар’єру в журналістиці: пройшла навчальний курс у «Школі новин» ГО «Інтерньюз-Україна» і стала головною редакторкою служби новин першої в регіоні FM-радіостанції «Вісма-радіо». Згуртувавши навколо себе як досвідчених фахівців, так і молодих стажерів, у 2001 році вона створила й очолила громадську організацію журналістів «Медіа-Ліга».

Ольга багато подорожувала, читала, вивчала мови та наполегливо опановувала нові знання.

У 2000–2004 роках у Кременчуцькому інституті економіки та нових технологій вона здобула спеціальність «Видавнича справа та редагування».

У 2002–2003 роках Ольга Прядко працювала журналісткою ТРК «Студія Плюс» у Києві, репортеркою програми «Економічні новини» (УТ-1) та журналісткою інформаційної служби програми «Місто» на телеканалі «КТМ» (Київ), а в 2005 році стала директоркою «Авторадіо-Кременчук».

Ольга Прядко була професійною та ініціативною керівницею, яка вміло організовувала робочі процеси та командну взаємодію. Вона поєднувала професійну діяльність із організацією тренінгів, туристичних походів і дружніх змагань для редакційних колективів на міському, регіональному та всеукраїнському рівнях. Завдяки її ініціативам реалізовувалися суспільно важливі проєкти, які сприяли розвитку журналістської спільноти. Ольга була прихильницею високих журналістських стандартів і підтримувала культурні, суспільні та професійні ініціативи. Вона об’єднувала навколо себе однодумців і колег, які прагнули змін та вдосконалення в медіасфері.

Під час повномасштабного вторгнення росії в Україну вона стала ініціаторкою та керівницею проєкту «Я повернусь» на радіостанції «Автохвиля». Разом із колегами вона започаткувала серію ефірів, побудованих на зворушливих листах, адресованих найріднішим – про вимушену розлуку, про любов і тугу, про надію на повернення.

За її підтримки спільно з кінотеатром «Галактика» вдалося реалізувати благодійний проєкт для військовослужбовців 107-ї реактивної артилерійської Кременчуцької бригади. Кременчуцькі військові та їхні родини отримували безкоштовні сертифікати на перегляд фільмів, що дарувало їм можливість бодай на мить відволіктися від реалій війни та знайти душевний відпочинок.

Через кілька місяців після початку вторгнення Ольга разом із малолітнім сином виїхала до Косова. Навіть перебуваючи за кордоном, вона продовжувала журналістську діяльність, розповідаючи світові правду про війну, українську боротьбу та людські трагедії. Вона активно підтримувала співвітчизників, які також опинилися у вимушеній еміграції.

22 січня 2025 року, у віці 51 року, Ольга Прядко пішла з життя через ускладнення, спричинені коронавірусом. Без найдорожчої людини залишився її син Ярослав – той, у кого вона вклала всю свою любов, турботу й мудрість.

12 лютого 2025 року Ольгу Прядко поховали на Свіштовському кладовищі в Кременчуці.

Джерела фото: особиста сторінка Ольги у Фейсбуці та «Кременчуцька газета»