Тутак Василь Тимофійович

В. Т. Тутак бл. 1954

Василь Тимофійович Тутак (1902, с. Шкурупії Решетилівського району – ?) – викладач математики Лохвицького педагогічного училища в 1940–1960-х роках.

Був учасником Німецько-радянської війни. Нагороджений медалями «За відвагу», «За взяття Берліна», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».

У своїх спогадах його згадують Сергій Олексійович Харсун (випускник 1951 року), Григорій Петрович Півторак (випускник 1954 року), Віра Дмитрівна Підяшенко (Мина) (випускниця 1954 року), Людмила Григорівна Кучеренко (випускниця 1955 року).

Зі спогадів випускника Лохвицького педагогічного училища 1951 року Сергія Олексійовича Харсуна:

«В. Т. Тутак практикував індивідуальні домашні завдання. Сильнішим давав задачі підвищеної трудності. І як він радів, як хтось із студентів розв’язував задачу нетрадиційним способом».

«Василь Тимофійович проживав із сином у маленькій кімнаті. Кухня спільна на кілька сімей. Син, приблизно мого віку, навчався в Лохвицькій сш № 1. Після уроків приходив на спортмайданчик і грав зі студентами у баскетбол і волейбол. Були випадки, що він не приходив. Одного разу я поцікавився, чому його не було. Він пояснив, що батькові було дуже погано і він доглядав його.

Був такий випадок. Син Василя Тимофійовича зустрів мене біля входу з педучилища і сказав, щоб я з Яровим Андрієм прийшов до них на квартиру. Ідемо з Андрієм і міркуємо: «Чому на квартиру?» Зайшли в маленьку кімнату. Серед кімнати стоїть теж малий стіл, біля якого порядкує молода жінка в формі морського офіцера. А на столі риба різних сортів: жарена, копчена, оселедці. І велика миска картоплі, ситро. Василь Тимофійович познайомив нас зі своєю дочкою, яка працювала в Одеському морському училищі.

На другий день Василь Тимофійович запросив двох студенток, які теж залишилися без батьків. Про це по секрету мені сказав син Тутака. Так наш викладач намагався скрасити життя хоч чотирьом сиротам. Наші батьки віддали життя за Батьківщину, а Василь Тимофійович переніс усі тяготи війни, був кілька разів поранений, залишився живим і намагався своєю любов’ю, добротою, батьківською турботою обігріти напівсиріт».

Зі спогадів випускниці Лохвицького педагогічного училища 1954 року Віри Дмитрівни Мини (Підяшенко): «Тутак В. Т. викладав математику. Це був просто наш ідеал. Хто не розумів чогось, ми старались допомогти».

Зі спогадів випускниці Лохвицького педагогічного училища 1955 року Людмили Григорівни Кучеренко: «Тутак Василь Тимофійович – викладач математики, відданий до кінця справі навчання, головною метою якої було дати глибокі і міцні знання, і це йому вдавалося».