Якушин Михайло Ілліч

Михайло Ілліч Якушин бл. 1954

Михайло Ілліч Якушин (листопад 1906, с. Федосіївка Болховського повіту Орловської губернії – дата й місце смерті невідомі) – завуч та викладач історії Лохвицького педагогічного училища в 1950–1966 роках.

Народився Михайло Якушин у листопаді 1906 року в селі Федосіївка Болховського повіту Орловської губернії (зараз – Болховський район Орловської області рф) у селянській родині.

Із серпня 1926 року по вересень 1928 працював вагонщиком на шахті «Альберт» Первомайського рудоуправління на Донбасі, з вересня 1928 по вересень 1929 був головою сільради в рідному селі, з вересня 1928 по вересень 1929 – наваловідбійник, помічник машиніста, машиніст врубової машини шахти № 4 в селищі Паркомуна Ворошиловградського району.

У квітні 1931 року став членом ВКП(б) і в тому ж році вступив на історичний факультет Ворошиловградського державного педінституту (до 1934 року – Донецький інститут народної освіти), який закінчив у 1935 році, отримавши кваліфікацію викладача середніх навчальних закладів.

Із серпня 1935 року по жовтень 1941 Михайло Ілліч Якушин працював у середній школі «Червоний Профінтерн» у Єнакієвому, спочатку – викладачем історії у 8–10 класах, потім – завучем, а з 22 червня по 11 жовтня 1941 року, до самої евакуації, – директором.

Під час перебування в евакуації мешкав у Північноказахстанській області, де працював директором Ільїнської школи в селі Ільїнка Ленінського району (з грудня 1941 по грудень 1942) та завідуючим відділу пропаганди та агітації Ленінського райкому (з грудня 1942 по жовтень 1943).

У жовтні 1943 року повернувся в Єнакієве, з якого радянські війська вже вибили німців, і до січня 1945 працював завідуючим відділу пропаганди та агітації Єнакіївського райкому.

Із січня 1945 року Михайло Ілліч Якушин жив у Рівному, де спочатку завідував відділом пропаганди та агітації міському (до серпня 1948), а наступні два роки – навчальною частиною Рівненської фельдшерсько-акушерської школи (до серпня 1950).

Із серпня 1950 року по грудень 1966 року (до виходу на пенсію) працював завідувачем навчальної частини Лохвицького педагогічного училища, в якому також викладав історію СРСР та історію КПРС. У 1954 році, після смерті Василя Миколайовича Трушевського – тодішнього директора училища, Михайло Ілліч Якушин упродовж майже п’яти місяців виконував його обов’язки.

Зі спогадів Людмили Григорівни Кучеренко, випускниці 1954 року: «Часто згадую заступника директора Якушина Михайла Ілліча. Я листувалася з ним. Скільки доброти проявив до нас, першокурсників, чотирикурсників, дівчаток, які з різних куточків Полтавщини приїхали навчатися в Лохвицю! Завжди розпитував про справи вдома, на квартирі, немає грошей – позичить, схвильований – втішить, заспокоїть. Як високо цінили ми його людяність, чуйність!»

Зі спогадів Григорія Петровича Півторака, випускника 1954 року: «Пам’ятаю, як одного разу Михайло Ілліч зібрав усіх хлопців на виховну розмову. Ішлося про те, що нас дуже мало, але ми – авангард училища, у всіх на виду, отже, маємо й відповідно поводитися: бути в усьому взірцем для інших, охайно одягатися, вчасно стригтися, стежити за взуттям, бути ідейними і відданими більшовицькій партії і товаришеві Сталіну, завжди твердо й послідовно відстоювати чистоту марксистсько-ленінського вчення, а нашими настільними книгами мають бути «История ВКП(б). Краткий курс» та праця Й.В. Сталіна «Вопросы ленинизма». Ми були втішені такою увагою і довірою, але практично після того нічого не змінилося».

Взагалі, Григорій Петрович згадує Михайла Ілліча «з глибокою повагою», як «людину інтелігентну й доброзичливу», але в той же час «найбільш ідейного й вірного ленінця-сталінця».

У Михайла Ілліча була дружина й четверо дітей: два сина й дві дочки.

Доля Михайла Ілліча Якушина після виходу на пенсію невідома.

Михайло Ілліч Якушин бл. 1957

Випуск учителів-заочників Лохвицької педшколи. У центрі: М. І. Якушин, В. М. Трушевський, І. В. Чернік (1951)

Курс 3-А Лохвицького педучилища. М. І. Якушин у другому знизу ряду, в центрі (1953)

Курс 3-Б Лохвицького педучилища. М. І. Якушин у центрі (1955)

З учнями третього курсу та Іваном Івановичем Яременком після екзамену з нової історії (1966)

Курс 4-Г на першотравневій демонстрації. У центрі: М. І. Якушин та Ю. І. Левада (1967)