Ілля Васюк народився 23 квітня 1919 року в селі Мармизівка Лохвицького повіту Полтавської губернії (нині – Прилуцький район Чернігівської області) в селянській родині.
У 1937 році закінчив Лохвицький педагогічний технікум, а 1939 року був призваний до лав Робітничо-селянської Червоної армії.
У 1941 році Ілля Васюк закінчив зенітне артилерійське училище в Омську, а з листопада того ж року вже воював на фронтах Німецько-радянської війни. Брав участь у боях на Калінінському, Воронезькому, 1-му та 2-му Українських фронтах. 1943 року закінчив курси «Постріл». Брав участь у Курській битві, битві за Дніпро, боях на території Київської області. До березня 1944 року старший лейтенант Ілля Васюк командував батальйоном 21-го стрілецького полку 180-ї стрілецької дивізії 27-ї армії 2-го Українського фронту.
Відзначився під час вигнання німецьких нацистів із Черкаської області. 6 березня 1944 року біля села Чижівка батальйон під командуванням Васюка був змушений зупинити свій наступ, оскільки противник перетворив село на потужний опорний пункт і чинив запеклий опір. Прийнявши рішення провести розвідку боєм, Васюк розділив батальйон на дві групи, які атакували ворожі фланги. У той час, поки тривала атака, невелика група гранатометників проникла в тил противника та відрізала йому шлях до відступу. У результаті бою німці втратили близько половини особового складу, а ті, хто залишився в живих, здалися в полон. Втрати батальйону Васюка були мінімальними – лише кілька загиблих. Однак неподалік, біля села Мельниківка, противник розгорнув близько 30 танків і завдав потужного контрудару, змусивши батальйон перейти до оборони. Васюк уміло розташував мінометні та протитанкові підрозділи, які відкрили вогонь по ворожій техніці, знищивши 20 танків, зокрема 7 важких «Тигрів». Відступаючи, німці покинули в Мельниківці 170 автомашин і 3 зенітні гармати.
Під час подальшого просування на захід батальйон натрапив на ворожу колону, яка поспішала до Південного Бугу, щоб не допустити форсування річки радянськими військами. У лісі біля дороги Васюк організував засідку, звідки радянські військові атакували колону та повністю знищили її. Згодом батальйон Васюка першим у всій армії переправився через Південний Буг у районі села Завадівка Теплицького району (нині – Гайсинський район) Вінницької області, захопивши плацдарм на його західному березі.
У період Німецько-радянської війни Ілля Васюк був нагороджений орденом Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни I ступеня, низкою медалей. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1944 року за «зразкове виконання бойових завдань командування та виявлені при цьому мужність і героїзм» старший лейтенант Ілля Якимович Васюк був удостоєний звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка» (№ 4272).
У 1945 році, в званні капітана, Іллю Васюка було звільнено в запас. Після цього він жив у Краснодарі, працював майстром у будівельно-монтажному управлінні, а згодом – у пожежній частині № 1. Був одружений із Зайцевою Раїсою Михайлівною. Подружжя мало сина й дочку.
Помер Ілля Якимович Васюк 24 липня 1969 року. Похований на Слов’янському цвинтарі Краснодара.
Могила Іллі Якимовича Васюка (31 травня 2009; © Володимир Рогов)
Немає коментарів:
Дописати коментар