Народився Олексій Задерієнко 3 листопада 1967 року в Кременчуці в родині службовців.
У 1975 році розпочав навчання в Кременчуцькій середній школі № 19. Він був старанним учнем, у вільний час захоплювався колекціонуванням марок і монет, також любив спорт: грав у футбол та хокей, брав участь у змаганнях. Згодом навчився грати на баяні та гітарі, брав активну участь у шкільних концертах, виявляв інтерес до техніки. Поважав батьків, а старший брат Валерій був для нього справжнім авторитетом – Олексій прислухався до його порад, брав із нього приклад. Саме в школі хлопець пережив перше щире й палке кохання. Здавалося, ніби він відчував, що йому відведене дуже коротке життя, тому намагався встигнути якнайбільше.
Закінчивши в 1985 році 10 клас, продовжив навчання в Кременчуцькому педагогічному училищі. Одногрупники цінували Олексія. Він був добрим, чесним, доброзичливим, завжди приходив на допомогу тому, хто її потребував. Любив дітей, мріяв стати педагогом.
Але здобути фах учителя не судилося – 13 травня 1986 року, після успішного складання іспитів за перший курс, юнака призвали до лав Радянської Армії.
Після перебування на обласному призовному збірному пункті в Полтаві Олексія разом з іншими новобранцями відправили потягом до спекотного туркменського міста Тахта-Базар (нині – Тагтабазар). Там він розпочав службу в місцевому прикордонному загоні, де проходив курс молодого бійця й опановував основи військової справи. Через те, що Олексій був призваний до армії прямо зі студентської лави, йому дали прізвисько «Студент», яке залишалося з ним до останніх днів. Після місяця підготовки та прийняття присяги його, як одного з найкращих молодих прикордонників – освіченого, фізично загартованого та відповідального, відрядили на навчання до прикордонної школи в туркменському місті Мари. Там він входив до числа найкращих курсантів. Навчання майбутніх молодших командирів прикордонних застав тривало з 28 червня до 26 вересня 1986 року. Після успішного завершення курсу та отримання звання молодшого сержанта Олексій ще кілька тижнів навчався в центрі «Халкояр», де готували військових до виконання завдань за межами СРСР, зокрема до бойових дій на території Афганістану.
10 жовтня 1986 року Олексій Задерієнко був направлений служити сапером інженерно-саперного взводу мотоманевреної групи Пяндзького прикордонного загону в Таджикистані. До своєї загибелі Олексій встигнув узяти участь у 23 бойових операціях, був контужений, нагороджений медаллю «За бойові заслуги», отримав звання сержанта, був призначений командиром відділення інженерно-саперного взводу мотоманевреної групи Пяндзького прикордонного загону. Його батькам був надісланий лист-подяка за гідне виховання сина.
«…У мене багато мрій, бажань. У мене взагалі такі думки, що після армії працювати підривником на кар’єрі. Сапер я чи хто? А ще хочеться бути просто водієм. Але все одно найбільше я хочу бути просто вчителем», – так писав він в одному з листів про свої мрії й плани після повернення з війни.
Свій останній бій Олексій прийняв 17 грудня 1987 року між кишлаками Аліф-Берди та Ісмаїл. Того дня загинули двоє радянських військових: командир відділення сержант Олексій Задерієнко та механік-водій БТР, рядовий Віталій Самусевич. Під час виконання бойового завдання вони потрапили в засідку моджахедів, присутність яких у цьому районі не передбачалася. Зав’язався запеклий бій. На ранок Самусевича й Задерієнка знайшли мертвими.
Посмертно сержант Задерієнко був нагороджений орденом Червоної Зірки.
Поховали Олексія Задерієнка в закритій труні на Новоміському (Новоревівському) кладовищі Кременчука.
У пам’ять про нього на фасаді будівлі Кременчуцької гімназії № 19 (колишньої середньої школи № 19), де він навчався, була встановлена меморіальна дошка, на якій міститься портрет Олексія та інформаційний напис із помилкою в прізвищі й невірним роком смерті.
У 2004 році на центральній алеї парку Воїнів-інтернаціоналістів відкрили «Алею пам’яті воїнів, загиблих в Афганістані». Вона складається з двадцяти стел – за кількістю воїнів із Кременчука та Кременчуцького району, які полягли в Афганській війні. Стели, авторства скульптора Анатолія Котляра, виконані з червоного граніту й розташовані у два ряди обабіч довгої рабатки. На кожній стелі розміщено барельєфний портрет воїна та плиту з коротким описом подвигу та переліком нагород. Окрема стела комплексу присвячена Олексієві Задерієнку.
Могила О. В. Задерієнка
Меморіальна дошка на фасаді гімназії № 19
Немає коментарів:
Дописати коментар