Недовінчаний Анатолій Олександрович

Анатолій Олександрович Недовінчаний

Анатолій Олександрович Недовінчаний (22 березня 1938, Гаївщина, Лохвицький район, Полтавська область – 26 квітня 2019, Миргород) – педагог, композитор-пісняр, виконавець, культурно-громадський діяч, заслужений працівник культури України, почесний громадянин Лохвиці, викладач музики й співів Лохвицького педагогічного училища в 1965–1969 роках.

Народився Анатолій Недовінчаний 22 березня 1938 року у селі Гаївщина в сім’ї колгоспників Олександра Сафоновича та Олександри Михайлівни. Закінчив Пісківську середню школу № 1, Гадяцький культосвітній технікум, Луцьке музичне училище, Рівненський педагогічний інститут (музично-педагогічний факультет).

Трудову діяльність розпочав у 1957 році солістом Лохвицького будинку культури, пізніше працював за направленням завідувачем сільського клубу в Яшниках. Після закінчення технікуму був художнім керівником Чорнухинського будинку культури й викладачем по класу баяна філії Пирятинської дитячої музичної школи.

У 1965 році переїхав жити й працювати до Лохвиці: спочатку викладачем по класу баяна Лохвицького педагогічного училища, а потім – викладачем, завучем, а з 1971 року – директором Лохвицької дитячої музичної школи.

Анатолій Олександрович очолював музичну школу 28 років (до 1999). Впродовж цього часу він приділяв велику увагу підбору кадрів, господарським питанням та збільшенню кількості учнів. Завдяки його зусиллям була добудована школа, обладнані нові аудиторії та концертна зала, а також відкрито три філіали школи в Лохвицькому районі. За станом матеріальної бази в той період школа була однією з кращих в області.

Анатолій Олександрович був активним організатором роботи творчих колективів, конкурсів юних талантів і композиторів. За його ініціативи в 1980 році музичній школі присвоєно ім’я Ісака Йосиповича Дунаєвського.

Займався Анатолій Недовінчаний і написанням музики. Перші його пісні були надруковані в районній газеті «Зоря», їх виконували колективи художньої самодіяльності. Пісні у виконанні подружжя Недовінчаних звучали й у Полтаві, й у Києві в палаці культури «Україна» та Народному домі, й на телебаченні в «Сонячних кларнетах».

Особливе місце в серці Анатолія Олександровича займала Лохвиця, де пройшли кращі роки його життя. Їй присвячена пісня «Лохвиця-голубка, горлиця», а вінцем усієї творчості композитора стала музика «Гімну міста Лохвиця».

Із 1999 року, після виходу на пенсію, Анатолій Недовінчаний разом із сім’єю жив і плідно працював у Миргороді. Сімейний дует «Золота осінь» неодноразово виступав перед земляками. Авторські пісні у виконанні подружжя звучали в Гаївщині, Чорнухах, Лохвиці, Оржиці, Шишаках, Великій Багачці, Червонозаводському, Миргороді та інших містах, селищах і селах Полтавщини. У 2008 році Анатолій Недовінчаний випустив збірку пісень «Піснями заквітчаний берег», у друге доповнене видання якої увійшло більше 40 його пісень.

7 листопада 2014 року за значний особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки та професійну майстерність Анатолію Олександровичу було присвоєно звання «Заслужений працівник культури України».

Помер Анатолій Недовінчаний у 26 квітня 2019 року. 27 квітня 2019 року мешканці Лохвиччини провели в засвіти талановитого земляка. Мітинг пам’яті провів Лохвицький міський голова Віктор Радько. Поховали Анатолія Недовінчаного на кладовищі його рідного села Гаївщина поряд із батьками.

Ім’я сімейного дуету Анатолія і Катерини Недовінчаних – «Золота осінь» – нині носить благодійний фонд, який підтримує талановитих юних музикантів та лауреатів конкурсу юних композиторів «Створюємо музику», який заснував Анатолій Олександрович. У важкий коронавірусний період фонд допомагав викладачам-ветеранам музичної школи. Син композитора, Володимир, який живе у Німеччині, виділив на це кошти.

2 вересня 2019 року в рамках святкового заходу в Лохвицькій дитячій музичній школі імені І. О. Дунаєвського відбулося урочисте відкриття меморіального класу баяна імені колишнього директора. На одній зі стін класу художник Володимир Дробченко зобразив пейзаж Лохвиччини з хатою, вітряком та юнаком із баяном. У центрі композиції – вислів Анатолія Олександровича, поличка зі збірками його пісень.

Подружжя Недовінчаних


Джерела

1. Музичне краєзнавство Полтавщини: від витоків до сьогодення / Укладачі: Лобач О. О., канд. пед. наук., доцент кафедри музики Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка; Халецька Л. Л., методист Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М. В. Остроградського. – Полтава: ПОІППО, 2009. – 360 с.

2. У Лохвиці попрощалися з Почесним громадянином міста Анатолієм Недовінчаним // Новини Полтавщини. 2019-05-03. URL: https://np.pl.ua/2019/05/u-lokhvytsi-poproshchalysia-z-pochesnym-hromadianynom-mista-anatoliiem-nedovinchanym/

3. Святкування у Лохвицькій дитячій музичній школі // Лохвицька громада. 2019-09-04. URL: https://lmr.gov.ua/news/1567586068/

4. Сергій Ніконов. «Золота осінь» підтримала музикантів-ветеранів // Лохвицька громада. 2020-06-01. URL: https://lmr.gov.ua/news/1590997863/

5. Гімн міста Лохвиця. URL: https://www.youtube.com/watch?v=SkKx14AP_bo

Немає коментарів:

Дописати коментар